Щоб рівнання з заголовка сходилось, треба спершу ознайомити місцевих жителів з історією та культурою території. В Калінінградській області це особливо складне, тому що пам’ятки архітектури, що залишились на території колишньої Східної Прусії були після війни, для новоприбулих Росіян, не просто німецькими а фашистськими. Щойно перше покоління народжене на цій території, по-іншому подивилося на залишки мисливського палацу кайзера Вільгельма ІІ, місця-пам’ятки його полювання, історичні мости, забуті цвинтарі чи фрагменти бруківки старих доріг, приховані в густих нетрях лісу.

– Інколи проста діра в землі, що здається зовсім звичайною, є цікавіша за добре збережену архітектурну пам’ятку. Просто треба добре розказати історію її виникнення, щоб зацікавити інших – пояснює Яромір Краєвські, голова Фонду Ромінтської Пущі, координатор проекту, подаючи приклад гробниці Фаренгайдів у формі піраміди, розташованої по польскій стороні лісу, навкруг котрої почала будуватися ідентичність великої частини місцевої громади. Загадкова історія гробниці з муміфікованими останками родини Фаренгайдів зацікавила жителів настільки, що навколо піраміди почали виникати неформальні групи, громадські організації та місцеві туристичні підприємства.

Схожі процеси почалися і по російській стороні Ромінтської Пущі, на території якої діє Віштинецький еколого-історичний музей, ініціатор проекту, в рамках котрого вдалося описати і сфотографовати пам’яткові об’єкти розкидані на території 40 тис. гектарів лісу і околиці. У пригоді стала підтримка польської сторони, де процеси побудови місцевого патріотизму почалися раніше. Російські пам’ятки Ромінтської Пущі було з’єднано освітніми маршрутами, а мешканців, як цих наймолодших, так і старших – почуттям місцевої ідентичності.

Щораз більше машин зупиняється перед таблицею з картою Ромінтської Пущі, на якій позначено всі опрацьовані об’єкти. Місце притягує туристів, краєзнавців, але перш за все – місцеву громаду, котра все численніше приходить на околичні заходи, зголошує свої ідеї, сама піклюється про пам’ятки архітектури а навіть більше дбає про чистоту в околиці. Алєксандр Казьонов зацікавився околицею настільки, що індивідуально почав досліджувати її історію та колорит. Нову інформацію він поширює у своїх статтях, а скоро і книжці, присвяченій каменям-пам’яткам Ромінтської Пущі. Чергова учасниця семінару, Людмила Петренко працює над розробленням туристичного маршруту навколо свого села Токарьовка, де зберігся міст колишньої залізниці. Як власниця стада коней, прогулянками на яких зацікавилися прибулі туристи, вона не лише отримала кілька рублів, але і перспективу розвитку власного бізнесу.

– Завдяки цьому проектові мешканці пізнали історію своєї малої батьківщини, почали нею цікавитися, дбати за спільний простір та запрошувати інших до нас – пояснює Алексєй Соколов, голова Віштинецького еколого-історичного музею, котрий помітив також в словах і поведінці мешканців гордість з місця в якому живуть. – Коли їдуть кудись далеко, розповідають там про свою малу батьківщину, про нашу Ромінтську Пущу.

Текст: Аґата Лістось-Костшева

Фото: Алексєй Соколов

Проект «Калінінградська область: знання та пошана для історії + місцевий патріотизм = громадянська суспільство» реалізувавася Фондом Ромінтської Пущі в 2013-14 рр. в рамках програми RITA – Зміни в регіоні, що фінансується Польсько-Американським Фондом Свободи.